Пісні козаків про важку долю і загибель на чужині якось дуже нагадуть сучасних козаків, що йдуть служити байдуже кому, чи то цісарю, а чи то султану. А ще думав про жінок, що старанно бережуть свою цноту для своїх козаків.
Пісні. В них все про долю. Вони водночас і пророчи, і історичні.
Із ким асоціюється моя Україна? З Базавлуком, із старим, занедбаним вже кладовищем біля зупинки, з нашою з братом ненею, яка, сама росіянка, прищепила мені довічну любов до країни і мови. Найбільше з нею. Слухаю пісню про мати. Так. Син поіхав поневірятися на чужину. А сам думками в свойому селі, яке, як в одній сербській (адже слов'яни!) пісні, більше самого Всесвіту, про вишні біля хати... І просить стареньку неню згадати про нього, коли вона сяде вечеряти. Коли спадає на думку Вітчизна? Коли чую спів. Коли їду в далечінь і за лісами не бачу обрію. Кожного разу, як думаю про дружину. Чому так забажав Господь, що в ній звелося до купи українське й російське, і одне одному не заважає?
А я думаю про Україну і серце пече шалений біль. І в одночас Росія - це Вітчизна моєї матусі. Певно, ми перевертні... Любити і бути далеко того, що тільки має санс і дає неперевершене відчуття жаги і спраги до життя - повернення додому.
Current Location: потяг Москва-Петербург
Current Mood:
Current Music: Воскресенье. Мой друг художник